7 грудня 2018 р. в межах реалізації сертифікаційної освітньої програми «Медіапедагогіка, медіаграмотність та медіабезпека» за методичної підтримки Академії української преси проведено тренінг з медіаграмотності для викладачів МДПУ імені Богдана Хмельницького.
Щира вдячність моїм досвідченим учасникам-викладачам Аліні Землянській-Узунколєвій, Валентині Зотовій, Сергію Шарову, Альоні Чорній, Анастасії Варениченко, Світлані Подоплеті, які самі працюють на високому рівні професійної майстерності, а також продовжують постійно вчитися та поповнювати свої знання. Як казав відомий український педагог К.Д. Ушинський: «Учитель живе до тих пір, поки вчиться…». І насправді, завзяті учасники готові навчатися впродовж усього життя!
На тренінгу мова йшла про медіаграмотність як необхідну компетентність кожного вчителя та викладача, про необхідність навчання критичному мисленню та медіаграмотності наскрізно на усіх предметах, тому ця компетентність набуває загальнопедагогічного значення і педагогічним працівникам треба запропонувати необхідний інструментарій для викладання медіаграмотності у закладах освіти. Слухачі познайомились з Концепцією впровадження медіаосвіти в Україні, головною метою якої є формування у дітей та молоді медіаобізнаності, медіаграмотності та медіакомпетентності відповідно до їх вікових особливостей.
Докладно було презентовано досвід лідера медіаосвітнього руху в Україні – неприбуткової та незалежної організації – Академія Української Преси, яка провела вже більше 90 навчальних заходів з медіаосвіти, 11 літніх і одна зимова школи медіаосвіти і медіаграмотності. Презентовано посилання на портал «Медіаосвіта та медіаграмотність» http://www.medialiteracy.org.ua/ та на бібліотеку навчально-методичної літератури АУП http://www.aup.com.ua.
Учасникам повідомлено про розроблений мультимедійний онлайн-посібник «МедіаДрайвер», який знайомить користувачів зі світом медіа, вчить використовувати можливості медіа у повсякденному житті та критично сприймати інформацію, що пропонують медіа. Зроблено акцент на тому, що затверджений Державний стандарт початкової освіти Нової української школи (Постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №87) містить змістову лінію «Досліджуємо медіа», яка передбачає формування умінь сприймати прості медіапродукти, брати участь в обговоренні змісту медіапродукту та висловлювати свої думки та почуття з приводу простих медіатекстів.
З наведеної інформації учасники переконалися, що навички медіаграмотності необхідно формувати, перш за все, у вчителів і викладачів у напрямку медіаімунітету особистості; рефлексії й критичного мислення як психологічних механізмів медіаінформаційної грамотності; здатності до медіатворчості.
У грі «Білий шум» сформували мотивацію до вивчення медіаграмотності та ще раз переконалися в тому, що у багатобічному інформаційному потоці не можливо сприймати повідомлення цілісно, знайома інформація не впізнається і сприймається хаотично.
Докладно розібрали термінологічний апарат медіаграмотності, проаналізували причини актуальності медіаграмотності в Україні, показали роль критичного мислення і важливість дотримуватися критичної дистанції по відношенню до медіа. Переконалися в тому, що інформації багато, інформація стала різною, швидко змінюється, виникає блікова швидкість сприйняття інформації. Людина працює у віртуальному полі взаємодії і у неї формується кліпове мислення. Для боротьби з кліповим мисленням учням треба рекомендувати читати художню літературу для того, щоб описувати образи і аналізувати; брати участь у дискусіях (рефлексія, аналіз, роздуми).
Для того, щоб познайомити учасників з основними видами інформації, застосовано гру «Асоціативне поле». Особливість виконання цієї вправи полягала в тому, що викладачі наводили більше точних асоціативних слів до слів «інформування» і «пропаганда», які не можна було трактувати двозначно. На межі опинилося тільки два слова. Аналізуючи чому ці два слова опинилися на межі, викладачі зробили цілком правильні висновки, що пропаганду складно розпізнати, вона може виходити з одного джерела, що і інформування. Але пропаганда небезпечна напівправдою.
Занурившись у виконання вправи «Декодування інформування і пропаганди через відео», викладачі дуже швидко і легко самі (без підказок) називали маркери інформування і пропаганди. Вийшов цілий перелік маркерів пропаганди, якими можна доповнити дидактичний матеріал тренінгу. І не дивно, що викладачі так легко знаходили потрібні слова, адже це фахівці-філологи і працювати зі словом – їх професія!
Особливу зацікавленість у викладачів викликало більш глибоке знайомство з таким видом пропаганди як джинса (проплачений матеріал або навмисно прихована реклама). Цей термін виявився новим для багатьох присутніх!
Розкриваючи тему «Медіа як бізнес», переконалися в тому, що медіа в Україні існують з метою впливу, а всі громадяни повинні бути журналістами, щоб дізнатися як працює медіа зсередини. Практичним блоком до цієї теми стала гра «Хто формує порядок денний у ЗМІ?» (автор: Андрій Юричко – медіатренера, журналіста, кандидата філологічних наук, викладача Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Дві команди виконували різні ролі – власників медіаканалів та суспільства і представляли їх інтереси, а завданням було побудувати повістку дня в медіа від імені ролі. Під час презентації робіт, учасники не тільки продемонстрували повістку дня від імені ролі, але й настільки вжилися у ситуацію, що не помітили як почали дискутувати між собою на актуальні для суспільства теми та відтворили діалог, який може відбутися між власниками медіаканалів та суспільством. У загальних підсумках до вправи учасникам представлено реальні інтереси власника медіаканалу, а саме: на першому місці – вплив; на другому – захист від неправомірних дій; на третьому – мода, піар; на четвертому – атака на іншого конкурента-власника; на п’ятому – час, який для власника чим більше триває, тим краще. А для суспільства важливим є можливість безкоштовно отримати інформацію, але ця «безкоштовність» умовна, адже кожен глядач платить коштом свого вільного часу, збільшуючи рейтинг власника і допомагаючи йому досягти своїх цілей.
У темі «Функціонування мас-медіа» грали у традиційну улюблену для всіх учасників гру «Сніжинка». Ця гра завжди викликає пожвавлення і здивування. Учасники відкрили для себе особливість функціонування медіа, яка полягає в тому, що інформація, яка потрапляє у свідомість людини через медіаканали сприймається обмежено, тільки зоровим або слуховим аналізатором, а не всіма органами відчуттів. На учасників результати цієї гри справили яскраве враження і виступили переконливим підтвердженням того, що ймовірність викривлення інформації, яка сприймається тільки одним каналом, наприклад, зоровим, є дуже високою!
Встигли торкнутися теми «Фейк і фактчекінг». Міні-лекція включала інформацію, надану Олександром Гороховським – журналістом, головним редактором фактчекінгового проекту «Без брехні». Познайомились з поняттям «фейк», «маскувальними» ознаками правдивості фейку, основними прикладами фейків у медіа. Також дізналися, чому люди довіряють фейкам, що робити для боротьби з фейками та які існують ефективні способи спростування фейків.
Лексичний запас слів учасників поповнився новим терміном «фактчек», який означає процес дослідження факту/даних для встановлення їх правдивості та точності, а також було презентовано алгоритм фактчек розслідування та головні інструменти для перевірки інформації (фактчеку). Учасники дізналися про надійні ресурси для перевірки інформації, а саме: державні офіційні органи, офіційні міжнародні структури. Крім того, дізналися про джерела, які не відповідають концепту фактчек. Познайомились з ще одним новим терміном «верифікація» – це інструмент фактчеку, який уявляє собою процес перевірки правдивості та точності даних.
Практичні навички сформовано у вправі «Верифікація і фактчек на прикладі казок» (автор: Олександр Гороховський). Учасники спробували реалізувати алгоритм верифікації і фактчекінгу подій на прикладі казок, а також встановити відмінності між цими поняттями. Мої досвідчені учасники внесли свої корективи у виконання цієї вправи. Вони запропонували всім групам працювати за однією казкою з метою наприкінці порівняти різні шляхи розслідування одного завдання. І вийшло досить цікаво, коли одна група побудувала свій фактчекінг навколо факту «курочка Ряба», а інша група навколо факту «Яйце». Перед виконанням цієї вправи увагу учасників закцентовано на тому, що фактчек передбачає опрацювання аргументів з використанням мінімуму другорядних джерел, тому учасники не припустилися помилки, пов’язаної з перевантаженням зайвих доказів. Учасники задавали один одному запитання і намагалися зрозуміти логіку міркувань опонента. Фактично рефлексію після виконання вправи, яку мав би зробити тренер, учасники зробили самостійно. Адже це викладачі!!!
Традиційно для тренінгів застосовувались ігри-енерджайзери, які викладачі сприймали з не меншою зацікавленістю, ніж студенти. Викликала позитивні емоції нова рухавка «Зроби слона» (автор: Андрій Юричко), яка стала прикрасою тренінгу з медіаграмотності.
Під час рефлексії учасники зазначили, що вправи та теоретичний матеріал, застосований на тренінгу з медіаграмотності може слугувати гарним підґрунтям для вивчення масової культури і літератури через гру з читацьким запитом, соціальними потребами читачів/глядачів. Учасники повідомили, що даний тренінг закцентував їх увагу на деяких аспектах медіаграмотності, на які раніше недостатньо звертали уваги, а також відзначили, що це було корисно, дуже інформативно, дізнались нову лексику і поповнили свій арсенал новими методичними прийомами.
Тренінг з викладачами завершився головним висновком про те, що боротьба за нашу увагу дедалі стає цілеспрямованою і протистояти цьому дуже складно, тому важливо бути медіаграмотним і розуміти роль критичного мислення, дотримуватися критичної дистанції по відношенню до медіа. Учасникам надано перелік інструментів для перевірки фото і відео з дистанційного курсу «Фактчекінг», який стартував на платформі Edera (https://www.ed-era.com/).
Тренінг завершився, а приємні спогади залишились!
Інформацію підготувала Ізбаш С.С.