Минув перший повний тиждень карантину. Події розгортаються стрімко, світ навколо змінюється, цивілізація консолідується, справжні цінності кристалізуються, погляди, оцінки та переконання прискорено еволюціонують. Тому у вихідний день дозвольте кілька слів про стан справ у вищій освіті України.
- З 12 березня 2020 року усі заклади вищої та фахової передвищої освіти на карантині. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами. Практично всі повідомлення про порушення цієї заборони стосувались приходу студентів на заняття 12 березня вранці, оскільки урядове рішення було оприлюднене лише напередодні ввечері. Студентів відразу розвертали додому. У багатьох випадках навіть не відчиняючи дверей. Поодинокі порушення заборони не залишились без реакції Міністерства або місцевої влади (той випадок, коли телефонне право працює) і взагалі небайдужих громадян. Наразі припинено будь-які освітні, спортивні, культурні та інші масові заходи в закладах освіти.
- Більшість студентів, які проживають у гуртожитках, виїхали до батьків за місцем постійного проживання. Звичайно, що це не стосується сиріт, мешканців тимчасово окупованих територій, низки інших категорій здобувачів освіти, яким немає куди їхати або їхати вельми ризиковано, не встигли виїхати до скасування міжміського пасажирського сполучення або які мають поважну причину залишатись. Не варто критикувати університетські та коледжівські адміністрації, які підштовхували студентів повертатись до батьків додому (соціальна ізоляція під наглядом батьків краще, ніж байдикування в гуртожитку), але примусове виселення здобувачів освіти є неприпустимим. Цю тему на хвилі емоцій актуалізував перший заступник голови Київської міської державної адміністрації, на що отримав рішучу відсіч не лише від МОН, але й від вищих очільників держави.
- Карантин – не канікули для студентів. Цей час має бути ефективно використаний. У наказі МОН від 16 березня 2020 року № 406 «Про організаційні заходи для запобігання поширення коронавірусу COVID-19» керівникам закладів освіти (зокрема, вищої, післядипломної, фахової передвищої) доручено забезпечити під час карантину виконання освітніх програм закладів освіти, зокрема шляхом організації освітнього процесу із використанням технологій дистанційного навчання, що не передбачає відвідування закладів освіти її здобувачами. Виняткові випадки необхідності ущільнення освітнього процесу можуть стосуватись лабораторних та окремих видів інших занять, які в принципі неможливо виконати за межами закладу освіти. Силовики та медики у порядку, визначеному законодавством, можуть бути залучені до виконання специфічних професійних завдань. Звичайно, кожний університет, інститут, коледж або фаховий коледж мають самостійно організувати дистанційне навчання, маючи повну свободу у виборі технологій та платформ для навчання. Це можна розглядати як випробування на спроможність до справжньої академічної автономії, бо загальнонаціональні освітні телевізійні проєкти можуть бути корисними лише на нижчих рівнях освіти. Розмови про відсутність у студентів девайсів для дистанційного навчання – показова ознака синдрому зневаги до молодого покоління. Натомість, якщо серед здобувачів освіти є особи з особливими потребами, то це потрібно навчитись враховувати в умовах карантину.
- Карантин – не додаткова відпустка для викладачів. Проведення навчальних занять у дистанційному режимі – обов’язок, а чимало видів методичної, наукової, організаційної роботи може виконуватись у межах посадових обов’язків без відвідування закладу освіти. При цьому дотримання трудових прав працівників – не тема для обговорення взагалі. Звичайно, що це потребує планування, обліку, розумної організації та координації з боку адміністрації, у разі необхідності буде підкріплено листами та роз’ясненнями МОН. Врешті, управлінський (організаційний, інтелектуальний) потенціал найкраще виявляється в екстремальних обставинах, які вочевидь наступили. Але і спроможність викладачів бути користувачами елементарних комп’ютерних програм – тест на професійну придатність викладача у третьому десятилітті ХХІ століття. Навіть якщо це комусь не подобається.
- Директорат вищої освіти і освіти дорослих працює в гнучкому режимі. На робочих місцях присутні працівники, які добираються особистим автотранспортом або неподалік пішки. Більшість – працюють віддалено, інколи добираються на авто з колегами. Поступово налагодили поточну роботу, якої менше не стало (хобі деяких співгромадян на карантині – бомбувати органи влади інформаційними запитами електронною поштою), та й стабільність такої організації роботи залежить від зовнішніх умов (інтернет, умови пересування містом, захист інформації тощо). Відновили роботу над проєктами нормативно-правових актів, бо декілька днів було відверто не до них. З’явився новий захоплюючий вид діяльності – розроблення альтернативних планів посткарантинного періоду, що можливе за активної участі та підтримки політичного керівництва. Насправді це найголовніше зараз. Закінчення навчального року, ЗНО, вступна кампанія, підготовка до нового навчального року, імплементація ухвалених у грудні змін до Закону України «Про вищу освіту», розвиток освітніх реформ тощо. Наразі з’явилось чимало питань та нюансів управлінського, юридичного, фінансового, технічного характеру, які будемо опрацьовувати з тим, щоб наскільки можливо вчасно та максимально коректно інформувати суспільство.
Від усього колективу бажаємо усім здоров’я та наснаги, стійкості та терпіння. Пандемія мине. Україна forever.
З повагою, генеральний директор
директорату вищої освіти і освіти дорослих
Міністерства освіти і науки України
Олег Шаров
https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1652551318229142&id=100004228697707