20 жовтня на кафедрі анатомії і фізіології людини та тварин відбулося жовтневе засідання студентського наукового гуртка кафедри «Імпульс». Темою засідання було: «Нобелівські лауреати у області фізіології та медицини 2020 року».

В цьому році Нобелівська премія з фізіології і медицини була присуджена американцям Харві Олтер і Чарльзу Райсу, а також британцеві Майклу Хаутон «за відкриття збудника гепатиту C».

Гепатитами називаються запальні захворювання печінки. У більшості випадків вони викликаються вірусами, три з яких особливо широко поширені – це віруси гепатитів A, B і C.

Інфікування гепатитом А відбувається через шлунково-кишковий тракт при вживанні зараженої їжі і води. Цей вірус викликає гостре захворювання, яке може супроводжуватися підвищеною температурою, нудотою, стомлюваністю, головними болями. Це той самий недуг, який називають «жовтухою» або «хворобою Боткіна».

Вірус гепатиту B потрапляє в організм хворого через кров і найчастіше викликає хронічне захворювання.

Пізніше було встановлено, що існує ще як мінімум одна форма гепатиту, яка, хоч і передається, як гепатит B, через кров, викликається зовсім іншим вірусом. Цю форму захворювання спочатку так і називали – «гепатит НЕ A і не B».

Британець Майкл Хоутон взявся встановити генетичну послідовність вірусу. Зі своїми колегами він виділив фрагменти ДНК з нуклеїнових кислот, виявлених в крові хворого шимпанзе. Вчені виходили з припущення, що антитіла будуть присутні в крові у хворих на гепатит. Вони використовували сироватки пацієнтів для визначення клонованих фрагментів вірусної ДНК. Після ретельного пошуку вчені знайшли один позитивний клон. Подальші дослідження показали, що цей клон був отриманий з нового РНК-вірусу, що належить до сімейства флавивирусов. Його назвали вірус гепатиту С.

Але треба було довести, що саме цей вірус є винуватцем гепатиту у пацієнтів, яким переливали кров. Цим займався американець Чарльз Райс. Він визначив ділянку генома, який, на його думку, був значніше інших для розмноження вірусу гепатиту С. Вчений зібрав експериментальний вірус з критичними ділянками, але в ньому не було мутацій. Після цього як Райс ввів вірус в печінку шимпанзе, у них з’явилися всі характерні для гепатиту симптоми.

Завдяки роботам вчених були встановлені багато особливостей біології вірусу гепатиту C, і почали тестуватися ліки «прямої» дії. Механізм дії таких препаратів полягає в специфічному інгібуванні деяких ферментів вірусу, необхідних для його репродукції в клітинах печінки. З 2013 року такі ліки були офіційно допущені до використання в клінічній практиці. Їх ефективність дуже висока: більше 95% пацієнтів повністю виліковуються.

Також під час засідання гуртка було обговорено основні симптоми гепатитів та перспективні напрямки лікування. Студенти-члени гуртка детально розглянули особливості будови та розвитку різних форм гепатиту, що розширило наукові знання студентів з біології.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *