Викладачі МДПУ відвідали Всеукраїнську наукову конференцію |
|
17.05.2018 |
|||||
|
Присутнім до уваги були представлені наступні доповіді: 1. Професор Елькін М.В. – «Реальний педагогічний експеримент як віддзеркалення суспільних взаємовідносин». 2. Професор Аносов І.П. – «Антропологічний вимір освіти у творчий спадщині провідників української педагогіки». 3. Професор Коробченко А.А. – «Педагогічні спадщина українських просвітителів ХІХ століття як джерело провідництва в освіті». 4. Професор Окса М.М. – «Інновації навчання в досвіді А.С.Макаренка». 5. Доцент Ізбаш С.С. – «Андрагог як провідник процесу навчання дорослих». 6. Старший викладач Бунчук О.В. – «Роль провідництва в розвитку української держави та освіти». Завідувач кафедри педагогіки і педагогічної майстерності професор Коробченко А.А. запросила присутніх взяти участь у Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю на тему: «Особистісно-професійний розвиток вчителя в умовах реалізації концепції нової української школи», яка відбудеться 14-16 червня 2018 року у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького. Викладачам кафедри також представилась унікальна можливість познайомитись особисто та встановити професійні зв’язки із народним вчителем України, членом-кореспондентом НАПН України, членом Союзу вчителів України, кандидатом педагогічних наук, засновником і директором Авторської М. П. Гузика експериментальної спеціалізованої І-ІІІ ступенів загальноосвітньої школи-комплексу № 3 у м. Южному Одеської області Миколою Петровичем Гузиком. До речі, М.П. Гузик здобув вищу освіту у 1962 року на хіміко-біологічному факультеті Мелітопольського державного педагогічного інституту за спеціальністю «Учитель хімії та біології». Цінними для всіх присутніх були тези доповіді Миколи Петровича, який, зокрема, зазначив, що вперше в українській педагогіці піднімається проблема провідництва, яка є проблемою №1 для українського суспільства, оскільки провідник веде освіту або до успіху або до невдачі. На питання про те, як змінити школу, щоб вона була потрібна дітям, Микола Петрович відповів так: «Якщо в освіті впроваджуються інновації, які засновані на усталеній педагогіці та філософії, то нічого нового у школі не з’явиться. Треба змінити філософсько-педагогічну систему освіти!» Наголосив на тому, що ідея провідництва зародилася у християнській філософії. Навчання учнів необхідно будувати на християнських цінностях та відродити Бога у душі кожного учня. Людина – це носій цінностей. Для того, щоб змінити людину, необхідно змінити його духовно-філософське мислення. Головне розуміти дитину! Для цього необхідно читати Біблію, яка містить відповіді на всі запитання. У Святому Писанні зазначається, що дитина – це усвідомлене творіння Бога і саме Бог закладає задатки, таланти, які допомагають дитині досягти успіху у житті. Мета, зміст, технології, результати навчання мають бути спрямовані на своєчасне виявлення цих задатків і талантів. Якщо до 6-річного віку не виявлено у дитини задатки і таланти, то вони зникнуть. Головне завдання школи – створити умови ефективного розвитку задатків і талантів учня. Для цього навчання у школі має бути персоніфікованим. Персоніфікована діяльність спрямовується на те, щоб талант розвивався. Кінцевим результатом персоніфікованої діяльності є створення учнем продукту, який можна відтворити. Микола Петрович впевнений, що не треба буде змушувати дитину вчитися, якщо вона зможе застосувати свої знання в якості нової сировини, перетворити свій талант на інтелектуальний товар (те, що має споживача), який можна купувати або інтелектуальну послугу для тих, хто її потребує. Особливо цікавою виявилась теза Миколи Петровича про те, що Бог дав дитині не тільки талант, але й енергію для його реалізації. Вирощування таланту – це природна потреба дитини, якщо задовольнити цю потребу, то дитина буде навчатися на найвищому рівні. В Авторській школі М.П. Гузика урок складається із 12 персоніфікованих програм, які відповідають 12 типам природних талантів людини. Таким чином реалізується компетентнісний підхід у навчанні. На завершення своєї доповіді М.П. Гизик навів цитату із Біблії: «Идите, научите все народы, крестя их во имя Отца и Сына и Святого Духа, уча их соблюдать всё, что Я повелел вам» (Евангелие от Матфея. Глава 28, стих 19-20). За переконанням видатного педагога-новатора, для виконання цього завдання вчителям буде посланий Дух Святий. Якщо вчитель не сприймає цей Дух Святий, то він не зможе бути провідником освіти та віддати себе повністю педагогічні справі. Учителю авторської школи доводиться діяти методом партизана. Особливо запам’яталась доповідь ще одного випускника Мелітопольського державного педагогічного університету, колишнього ректора Бердянського державного педагогічного університету, дослідника проблем провідництва в освіті, професора Крижка В.В. Він повідомив сутність поняття «провідник». Зокрема, зазначив, що це керівник, котрий володіє стратегічним баченням напряму в якому має провадити свою діяльність, організація та уміння не насильно скеровувати підлеглих до активного виконання цієї стратегії. У ролі провідника виявляється саме сила управління. Провідники змінювали не лише освіту, вони змінювали характер української цивілізації. Провідники здійснюють вихід за межі нормативного, усталеного практикою. Головна риса провідника – жертовність. В українській культурі жертовність – це синонім героїзму. Українці єдиний народ, який згоден був віддати своїх провідників катам, тому в Україні ніхто не хотів бути провідником. Далі Василь Васильович запропонував класифікацію організаційних форм провідників. Конференція стала дискусійним майданчиком для науковців, об’єднаних ідеєю провідництва в освіті. У залі панувала доброзичлива атмосфера, де кожен присутній мав можливість висловити свої погляди на нову проблему для української педагогіки. Конференцію було завершено врученням сертифікатів всім учасникам.
|
