Пам'яті жертв голодомору і політичних репресій

25 листопада в Мелітополі відбулися події, присвячені пам'яті жертв голодомору і політичних репресій. Близько 16-ї години жителі міста зібралися біля пам'ятного знака, що на проспекті Б. Хмельницького, щоб разом запалити свічки і згадати цю найстрашнішу трагедію в історії нашого народу.

Адже від лютого голоду 1932-1933 років загинуло, по різним даним, від 7 до 10 мільйонів українців. Щохвилини помирали сімнадцятеро людей. Голод повільно вбивав, зводив з розуму, катував.

А потім у людей відібрали ще й пам' ять. Майже до середини 80-х на нашій територіі навіть говорити про голодомор боялися. І багато хто повірив - ніякого голодомору не було. Був просто неврожай. Хоча історичні дані свідчать: ті роки були урожайними. Але все до останньої зернинки було наказано вивезти, - таке розповів громаді завідуючий кафедри історіїї МДПУ ім. Б. Хмельницького, доктор історичних наук Олександер Ситник.

- Геноцид проти нашого народу, політичні репресії залишили не лише велику кількість поховань, а й страшну духовну рану. Сьогодні ми схиляємо голови в знак пам' яті про людей, котрих на родючих хлібних землях залишили вмирати від голоду. Ми маємо пам'ятати, щоби такого ніколи не повторилося, - звернувся до присутніх депутат обласної ради Іван Федоров.

А настоятель Костянтинівського храму протоієрей Святослав (Пітерський) зачитав власного вірша, присвячего тим страшним подіям:

"Я прошу заспокойтесь, браття, тихо! Знов чується співає мерлий хор.

До нас на мить вертається те лихо - кремлівсько-катівний голодомор.

У нашім серці рана навіки, загоїти її не в змозі час.

Закуті лихом мої земляки. Ця пісня буде спомином про вас.

Я чую стогін, чую зойк дітей. Я бачу їх сумні жахливі очі.

О скільки ж вас було таких людей, кого везли на цвинтар серед ночі....

На завершення мітингу до пам'ятного знака принесли свічки, та пшеничні колоски.

Відтак о. Петром  Креніцьким парафії Різдва Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви було проведено молебень за померлими.