Реальні та віртуальні подорожі до сонячної Іспанії |
|
05.07.2017 |
||||||||||
|
Культурно-мистецька спадщина країни дійсно надзвичайна, різноманітна і різнобарвна. Майже всю Іспанію можна порівняти з величезним музеєм під відкритим небом, оточеним кільцем прекрасних курортних зон і морських набережних. У стрімкому вихорі перед очима відвідувачів самобутніх регіонів країни проносяться цікаві архітектурні пам’ятки, блиск зброї із толедської сталі та майстерно інкрустованих золотом ювелірних виробів, сцени пристрасного фламенко й експресивно-трагічної кориди, романтичні видовища на підмостках театрів із патетичними зізнаннями куртуазних героїв у коханні та сценами торжества «людини честі», строкаті фестивалі. Про свої незабутні враження від відвідування «Країни вечірньої зорі» (а саме так у стародавні часи греки називали Іспанію) розповіли студенти 916 с/2 та 514 с/2 груп мистецького відділення ННІ СПМО, які навчаються за спеціалізацією «Художня культура», під час захисту дослідницько-туристичного проекту «Іспанські силуети». Мета проекту полягала у систематизації уявлень про специфічні мистецькі стилі, які історично сформувалися в контексті іспанської культури, – мавританський стиль, мудехар, платереско, чурригереско, каталонський модерн. У фокусі дослідницької уваги також перебували художні здобутки іспанських майстрів мистецтва епохи «золотого віку» та феномен творчого генія всесвітньо відомого сюрреаліста-каталонця Сальвадора Далі. Поштовхом до участі у розробці проекту став цикл лекцій з образотворчого мистецтва Іспанії, прочитаний доцентом Ратко М.В., матеріал яких був підкріплений насиченим відеорядом та яскравими спогадами лектора про індивідуальну туристичну мандрівку до Іспанії «Серенади під гітару», маршрут якої пролягав відомими культурно-історичними та курортними містами країни – Барселона, Фігерас, Мадрид, Толедо, Сеговія, Коста Брава. Робота над проектом здійснювалася у декілька етапів: I етап – «занурення» у проект – був пов'язаний із вибором теми проекту, його типу, визначенням абрису майбутнього туристичного маршруту, обговоренням пропозицій у формі «круглого столу». II етап – організаційний. Його зміст полягав у розподілі обов’язків серед членів творчої групи, визначенні участі кожного із них у виконанні колективного проекту; постановці індивідуальних практичних завдань, пов’язаних із добором інформації про історичні віхи художнього процесу на теренах іберійського півострова, стильові домінанти кожного періоду культурно-історичного розвитку Іспанії. III етап – здійснення проекту – був спрямований на узагальнення інформації з теми проекту і виконання практичних завдань, пов’язаних із розробкою мистецького тезаурусу з обраної проблеми, опорних структурно-логічних схем, які відображають логіку стильового розвитку іспанського мистецтва, синхроністичних таблиць, добором ілюстративного ряду, обробкою «екскурсійного» фотоматеріалу із застосуванням спеціальних комп’ютерних програм, остаточним оформленням результатів. IV етап – презентація і захист проекту – передбачав демонстрацію кінцевого презентаційного продукту (плаката-колажу) та звітної фотосесії, які унаочнили результати дослідницького пошуку та «віртуального вояжу», а також виступи учасників проекту, під час яких вони ділилися своїми враження від шедеврів іспанського мистецтва, у яких яскраво відбилися риси певного художнього стилю:
Зубов Ярослав (916 с/2 гр.): «Альгамбра – вражаючий архітектурно-парковий ансамбль, розташований на вершині скелястого плато у східній частині міста Гранада на півдні Іспанії. Середньовічні поети описували цю споруду як «смарагдову перлину», відзначаючи виразніть її будови на тлі зелених лісів, блакитного неба і гірських пейзажів із засніженими вершинами Сьєрра Невада. Назва “Альгамбра” буквально перекладається з арабської як «червоний замок». Дехто пов'язує це з кольором висушеної сонцем глини, із якої побудовані палаци, інші вважають, що назва походить від “червоних пломенів смолоскипів”, якими освітлювали замок під час багаторічного будівництва. Ансамбль Альгамбри включає стародавні палаци, фортеці та сади мусульманських правителів і вважається найвищим досягненням мавританських архітекторів у Західній Європі, що демонструє характерні ознаки цього стилю: складне багаторівневе використання внутрішнього простору; наявність рясної різьби по стуку; застосування складного орнаменту – арабески, декоративних конструкцій склепінь, куполів, карнизів, стрілчастих, підковоподібних, фігурних арок, сталактитів-мукарна…» Гаврилюк Тетяна (514 с/2 гр.): «Кафедральний собор Святої Марії – місце, яке неможливо залишити поза увагою при відвідуванні старовинного міста Толедо. Це головна святиня католицької Іспанії, центральний вхід якої, згідно традиції, відкривається тільки для голів держав під час офіційних візитів, наслідних принців та пап римських. За вихідним задумом собор планувалося звести в суто готичному стилі (поч. XIII ст.), але оскільки будівництво затягнулося, споруда з часом набула типово іспанських особливостей (декоративності, гармонійності). Про багатство і розкіш внутрішнього вбрання собору складають легенди. Особливо приголомшує головний заалтарний образ – виконане в дереві, розфарбоване і позолочене ретабло, яке вважають одним із найбільш ошатно прикрашених місць у світі. Його достойно завершує увінчана Королевським гербом та гігантським розп’яттям елегантна кована решітка перед входом – шедевр іспанського платереско. А ось створена у мармурі і бронзі нестримною фантазією братів де Томе капела Ель Транспаренте і в наші дні продовжує викликати «жах в академіків і подив у народу» своєю небаченою бароковою пишнотою, сміливим поєднанням скульптури, зодчества і живопису». Глотова Вікторія (916 с/2 гр.): «У Барселоні є чимало незвичайних будівель, спроектованих великим архітектором Антоніо Гауді. Водночас одним із кращих творів у виключно індивідуальному стилі майстра прийнято вважати Будинок Міла. Ця споруда має багато назв – Каменоломня (або Пендера), Осине гніздо, М'ясний пиріг, Хвилеподібний монстр… Вона має яскраво виражену новаторську конструкцію, тому і не дивно, що викликала нерозуміння не лише у багатого замовника (Педро Міла-і-Кампса), а й у сучасників (газети часто друкували карикатури, які зображали будинок Міла у вигляді гаража або дирижаблів, бункера, зруйнованої землетрусом споруди). Гауді відмовився від товстих несучих стін і переклав усю вагу споруди на простий і раціональний каркас із колон і балок, що створило передумови для вільного планування кожного поверху. З-поміж новаторських знахідок майстра також слід відзначити застосування ланцюгових арок, регулярних геометричних форм – гіперболоїдів і параболоїдів, мозаїки тренкадіс, димоходів оригінальної форми. Усі ці прийоми складають «абетку» стилю каталонський модерн». Колєснік Марія-Любов (916 с/2 гр.): «На мій погляд, найдивовижнішою філармонією у світі є Палац каталонської музики в Барселоні! Його композиція розгортається за принципом послідовного крещендо в плитці, цеглі, скульптурному камінні, вітражах, демонструючи найвищу форму розвитку архітектури модерну в Іспанії. Palau (палац) був спроектований і побудований Луїсом Доменек-і-Монтанером між 1905–1908 рр. для музичного товариства “Orfeo Catala” і спочатку замислювався як храм каталонського Відродження. Опісля масштабної реконструкції наприкінці минулого століття тут регулярно проводяться концерти класичної і сучасної музики, фестивалі, виставки. Хоча громадськість спочатку висловлювала перестороги, чи не будуть міріади керамічних квітів на стелі концертного залу, розкішні мозаїчні панно та скульптурні зображення стрімких вагнерівських валькірій на сцені відволікати увагу слухачів від самої власне музики? Виявилося, що ні. На особливу увагу заслуговує природнє освітлення залу, яке проникає крізь бокові вітражі та мозаїчний скляний купол, створюючи незрівнянне ні з чим відчуття гармонії. Символічно використані в оздобленні куполу золотавий та синій кольори втілюють небо і сонце – субстанції, що надихають людину на життя і творчість». Пех Владислава (916 с/2 гр.): «Іспанію, зокрема Каталонію, прославило немало відомих людей. Один з них – неповторний, загадковий Сальвадор Далі. Хтось називає художника-сюрреаліста генієм, інші вважають його неймовірним і навіть божевільним . Але його творчість не залишає без уваги обидві категорії людей. Театр-музей Сальвадора Далі, розташований у приміщенні колишнього міського театру містечка Фігерас – це нескінченний лабіринт коридорів, сходів, залів і кімнат, де на кожному розі вас чекають шокуючі сюрпризи і таємниці. Ви можете любити або не любити творчість цього всесвітньо визнаного генія, але одне ви повинні визнати: Далі був природженим шоу-меном, який перетворив усе своє життя в мистецтво гротеску, фарсу, пародії та навіть анекдоту. І вирішальну роль у цьому зіграла його Муза і продюсер – дружина Гала, яка шалено любила гроші». Присутні під час захисту проекту заступник директора мистецького відділення ННІ СПМО ст. викл. Власенко Е.А. і викладачі кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографії побажали виконавцям проекту гарного літнього відпочинку, нових захопливих подорожей і яскравих незабутніх вражень.
Інформацію підготувала доцент кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографії Ратко Марина Валерїівна |
