Креативний підхід студентів 515-c/2 групи ННІ СПМО до освоєння художньої культури Сходу

Реалізація компетентнісного підходу у процесі підготовки майбутнього вчителя-культуролога передбачає переорієнтацію як лекційних, так і семінарських занять вузівських фахових дисциплін із моделі інформаційно-репродуктивної на модель діяльнісно-креативну, яка реалізується через форми групової взаємодії, проектні, проблемно-дослідницькі, рефлексивні методи, технології театрально-історичного та віртуального занурення. Невичерпні можливості в актуалізації креативного потенціалу студентської молоді має культура Південноазіатської та Далекосхідної цивілізацій. Самобутність артефактів М’янми, Камбоджі, Індонезії та ін., їхня віддаленість у часі-просторі неминуче створює ситуацію «провокативної привабливості», що спонукає до відчайдушної спроби «сходити за тридев’ять земель», щоб залучитися до містичної атмосфери казкових «заморських» країн.

З огляду на це перші два змістові модулі нової навчальної програми курсу «Історія образотворчого мистецтва» для студентів напряму підготовки «Музичне мистецтво» (спеціалізація «Художня культура») містять теми, що передбачають їхнє залучення до світу мистецьких шедеврів і духовно-езотеричних практик Китаю, Японії, Кореї, В’єтнаму, Індії, Таїланду, Стародавнього Вавілону тощо. Експериментальне упровадження цієї програми підтвердило спрогнозовані результати, про що свідчать навчальні досягнення студентів 515-с/2 групи (II курс) мистецького відділення ННІ СПМО. Останні виявили високий рівень мотивації до навчання та пізнавальний інтерес, коли віртуально подорожували на повітряній кулі над «мертвим» містом Паган, були співучасниками японської чайної церемонії і колоритних індуїстських фестивалів в індійському місті Канчипурам, чи то, затамувавши подих, намагалися осягнути прояви естетики Порожнечі і Тиші в китайському пейзажному живописі.

Уявлення про особливості періодизації художнього процесу в країнах Сходу, релігійно-філософські погляди їхніх представників, типи архітектурних споруд, канони образотворчості, жанри живопису студенти представили у вигляді опорних синхроністичних та структурно-логічних схем і таблиць, в оригінальних презентаціях та макетах.

Підсумковий модуль проходив у формі створення та захисту колективного проекту – стінгазети, що презентує невідомі для широкого загалу «дива» східної культури, кожне із яких по праву можна віднести до восьмого чи то дев’ятого дива світу.

Зокрема, староста групи – Шолохова Альона – відкрила для себе «золотаву симфонію» архітектурного ансамблю Шведагон (Янгон, М’янма). На її думку, «Головна ступа (зеді) Шведагону є справжнім «виблискуючим дивом», що підкорює зір і душу кожного паломника. За десятки кілометрів від Янгону можна побачити її золотий шпиль, що відтіняє яскраву синь неба. Немає у світі архітектурної споруди, яка б могла перевершити цю ступу за кількістю використаного в її оздобленні золота (понад 60 тонн!) і коштовностей… Комплекс Шведагону є неперевершеною пам’яткою сакрального зодчества усієї Південно-східної Азії».

Зяблов Денис закцентував увагу на тому, що з-поміж культових споруд Індії відомого мандрівника Марка Поло найбільше вразив храм богині Мінакші в м. Мадурай (південний штат Тамілнаду): «Цей дивовижний храмовий комплекс був названий на честь тригрудої дружини бога Шиви. Він увінчаний 14 баштами-гопурамами, повністю покритими вражаючою кількістю невеликих розмальованих в яскраві кольори кам’яних скульптур, які жодного разу не повторюють одна одну. Колоритні рельєфи фігур зображають сюжети місцевого епосу. Вони розташовуються паралельними рядами, утворюючи великі уступи, що чудернацьки звиваються і створюють загалом фантастичну атмосферу дива і свята!».

Бондаренко Альвіні вдалося з’ясувати, що знамениті Висячі сади у Вавілоні легендарний цар Навуходоносор збудував не для Семіраміди, а для дружини на ім’я Амітіс: «…Оскільки царівна виросла серед ошатної зелені Мідії, цар, щоб втішити її, велів серед пустелі відтворити живописні зелені пагорби. На той час це був фантастичний проект райського саду».

Євгенія Телюпа відзначила, що ворота торі поблизу священного японського о. Міядзіма часто називають Воротами Японії. «Перлина острова – храм Іцукусіма, один із найбільш мальовничих в Японії. Якщо піднятися на фунікулері на вершину острова, то звідти відкривається незабутній краєвид, який надихнув відомого японського культурного діяча Мотоорі Норінага на поетичні рядки:

Если спросят меня:

«В чём душа островов Японии?»

В аромате горных вишен

На заре…»

Самодурова Тетяна вважає, що людина, яка зважилася піднятися на вершину буддійського храму Боробудур, зведеного на о. Ява, здійснила не лише ритуальний акт (що символізує шлях до нірвани), а й екзистенційний подвиг, адже, по-перше, Боробудур є «вершиною світу», a по-друге, навіть для затятого мандрівника сам авіапереліт до острівного світу Індонезії є відчайдушним вчинком.

Присутні під час захисту творчої роботи заступник директора мистецького відділення ННІ СПМО ст. викл. Власенко Е.А. й викладачі кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографії побажали виконавцям проекту відкривати нові грані загадкового культурного Універсуму, самостійно шукати нові шляхи «навчання через задоволення і творчість».

Інформацію підготувала доц. кафедри теорії і методики музичної освіти та хореографії Ратко. М.В.