|
«Проблеми починають вирішуватися
тільки тоді ,коли ми перестаємо мовчати
і починаємо обговорювати їх разом…»
К. Ушинський
 Студенти І курсу спеціальності «Соціальна робота» та ІІІ курсу спеціальності «Соціальна педагогіка» стали ініціаторами проведення студентського форуму, що відбувся 17 травня у Навчально-науковому інституті соціально-педагогічної та мистецької освіти. Проблеми булінгу студенти розглядали на практичних заняттях з дисципліни «Соціально-правовий захист особистості» (викладач – к. п. н., доц. Аверіна К.С.), під час яких і виникло бажання дослідити це питання та подискутувати один з одним.
Сучаcне молоде покоління багато часу приділяє соціальним мережам. В інтернеті підлітки не тільки самовиражаються та переглядають цікавий контент, а й реалізують свою головну компетенцію – спілкування.
Віртуальний світ, як і реальний, несе низку ризиків для підлітків. Чи не найнебезпечнішим є кібербулінг. Слово «булінг» без префікса «кібер-» відоме здавна й означає утиск, дискримінацію, цькування та інші види жорстокого ставлення однієї дитини або групи дітей до іншої. Про «кібербулінг» заговорили з популярністю соцмереж, у 21 столітті. Дослівно з англійської це слово перекладають як «віртуальне бикування». Кібербулінгом можна назвати рукотворну агресію, розповсюджувану через новітні інформаційно-комунікаційні засоби з метою нашкодити або принизити людину. Кібербулери замість підніжок пишуть агресивні смски, замість стусанів – надсилають повідомлення з погрозами у соцмережі, замість насмішок – розповсюджують конфіденційні дані про однолітків і створюють фальшиві профілі.
Студенти спеціальності «Соціальна педагогіка» та «Соціальна робота» шукали відповіді на запитання «Чому підлітки-булери проявляють агресію щодо однолітків в інтернеті?», «Як захистити себе та своїх друзів у мережі?».
Ще одне питання, над яким дискутували майбутні фахівці соціальної галузі, – групи смерті та інші смертельні квести в соціальних мережах, які набирають популярності серед підлітків. Студенти вирішили, що міркувати про причини, шукати винних, журитися і обурюватися, можливо, і цікаво, але абсолютно недоцільно.
Так, привертати увагу громадськості до цієї проблеми потрібно. Так, повинні створюватися спеціальні інстанції, що блокують подібні ресурси. Так, потрібні петиції, розслідування та заходи, але, знову ж, багатьом мамам і татам рішення проблеми, існуючої на моніторі або на екрані смартфона їхньої дитини у сусідній кімнаті за зачиненими дверима, потрібно вже прямо зараз, у цю хвилину.
Підбиваючи підсумки зустрічі, студенти окреслили деякі практичні поради батькам і друзям підлітків, що опинилися в загрозливій ситуації.
- Оволодівайте новими знаннями (так, як дитину інструктують про правила дорожнього руху та правила користування побутовою технікою, батьки мають регулювати користування дитини новими технологіями, щоб не залишати її наодинці з віртуальною реальністю; батьки мають самі опановувати інтернет, навчатися користуватися планшетом або смартфоном тощо).
- Будьте уважними до дитини (уважно вислуховуйте дитину щодо її вражень від інтернет-середовища, звертайте увагу на тривожні ознаки після користування інтернетом, які можуть вказувати на те, що дитина стала жертвою – засмучена чимось, відмовляється спілкуватися тощо).
- Підтримуйте довірливі взаємини з дитиною.
- Здійснюйте обмежений контроль (можна відстежувати події онлайн-життя дитини через соцмережі, спостерігати час від часу за реакціями дитини, коли вона в інтернеті, щоб запобігти комп’ютерній залежності, регламентувати час користування інтернетом, адже діти часто втрачають відчуття часу онлайн; вагомим фактором впливу на дітей є позитивний приклад батьків: якщо вони самі просиджують години за розвагами в інтернеті, забороняючи натомість дитині, вплив їхніх виховних заходів буде суттєво низький).
- Застосовуйте технічні засоби безпеки (для захисту від інформаційних загроз навчіть дитину користуватися спеціальними безпечними пошуковими системами, можна використовувати програми-фільтри батьківського контролю, які відкривають доступ тільки до обмеженого переліку безпечних сайтів для дітей і блокують шкідливі сайти з недитячим контентом).
- Формуйте комунікативну культуру (роз’ясніть дитині, яка її власна поведінка буде вважатися нормальною, а яка небезпечною чи безвідповідальною, зауважте, що спілкування в інтернеті, як і в реальному житті, має бути відповідальним: воно може мати певні наслідки і для самої дитини, і для людей, із якими вона спілкується, в інтернеті не варто створювати вигадані образи, негативно реагувати на кожне повідомлення провокативного характеру).
Прес-центр університету
|
