Перехід суспільства з індустріальної стадії розвитку до постіндустріальної, що притаманно сучасності, висуває якісні нові вимоги до професійної підготовки фахівців. Значною мірою це стосується не тільки змісту, форм і методів навчання, а й самого спрямування сучасної професійної освіти на формування здатності фахівців до навчання упродовж життя. Особливо важливим є усвідомлення людиною значущості такого навчання для її професійної мобільності, підтримки власної конкурентоспроможності на ринку праці.
Слід підкреслити, що сама ідея неперервної професійної освіти, реалізації концепції ”освіта упродовж життя” посідає важливе місце серед сучасних прогресивних освітніх ідей, спрямованих на забезпечення сталого розвитку нашого суспільства та прогресу всього людства у ХХІ столітті. З цього випливає актуальність проблеми створення гнучких механізмів постійного оновлення змісту освіти та технологій неперервного оновлення знань. У контексті неперервної професійної освіти важливо зазначити також проблему стандартизації освітніх інформаційних технологій. Конкретизуємо цю тезу.
Неперервна професійна освіта має виключне значення як для самої особистості, так і для держави.
Щодо особистісного контексту, то неперервна професійна освіта має виступати як цілісна педагогічна система, яка організаційно, змістовно й технологічно забезпечує потребу людини у навчанні, духовному й культурному розвитку, підвищенні професійної компетентності й просто отриманні естетичної насолоди від пізнання всього нового, що відповідає інтересам і запитам особистості.
Щодо державного значення, то неперервна професійна освіта забезпечує стабільність розвитку суспільного виробництва, є засобом розширеного відтворення його інтелектуального, духовного і культурного потенціалу, а тому має стати пріоритетом соціальної державної політики.
Слід виділити якісно нові аспекти дослідження проблем неперервної професійної освіти у сучасній педагогіці:
• неперервна професійна освіта сьогодні охоплює не тільки всі традиційні компоненти освітніх систем, а й неформальну освіту, самоосвіту, освіту дорослих;
• навчання людей з різним життєвим і професійним досвідом, різними ціннісними орієнтаціями не може забезпечуватися лише простим механічним перенесенням попередніх досягнень педагогічної науки і практики у нові умови.
Отже, неперервна професійна освіта потребує нового теоретико-методологічного і методичного забезпечення з боку педагогічної науки, оскільки вона за цілою низкою ознак відрізняється від традиційної системи освіти.
До найбільш характерних особливостей неперервної професійної освіти сьогодні відносять такі: фундаменталізацію освіти; випереджувальний характер освіти; збільшення доступності системи освіти для населення; технологічність освіти.
Фундаменталізація освіти спрямована на формування системного мислення; цілісної наукової картини світу; забезпечення пріоритетності інформаційних компонент у перспективній системі освіти. Випереджувальна освіта зорієнтовує на майбутнє, на умови майбутньої професійної діяльності в інформаційному суспільстві. Збільшення доступності всіх видів освіти для населення забезпечується дистанційним навчанням та упровадженням різних телекомунікаційних технологій.
Високі темпи оновлення техніки і технологій, які перевищують сьогодні темпи зміни поколінь людей, зумовлюють зміни в системі неперервної професійної освіти. Вона відрізняється від традиційної освіти, перш за все, своїм технологічним забезпеченням, оскільки не може функціонувати на базі традиційних освітніх технологій.
Технологічність неперервної професійної освіти означає таке:
• збільшення часових термінів і значущості етапів самоосвіти;
• підвищення ролі засобів навчання, особливо розроблених на основі сучасних інформаційних технологій;
• підвищення значущості принципу індивідуалізації навчання.
Аналіз специфіки й особливостей неперервної професійної освіти дозволяє дійти висновку, що необхідною умовою ефективності реалізації цієї ідеї є розробка технологій неперервного навчання на основі їх інформатизації. Саме інформатизація технологій неперервної освіти виступає фактором інтеграції освітніх технологій на всіх її етапах. Слід підкреслити, що перехід до реалізації концепції неперервної освіти, використання сучасних інформаційних технологій навчання суттєво впливають на розуміння змісту поняття ”технологія навчання”.
У цьому контексті виділимо основні особливості сучасних технологій навчання.
По-перше, проектування технологій (наприклад, модульного, особистісно зорієнтованого, проблемного навчання) спрямовано на реалізацію у навчально-виховному процесі конкретної психолого-педагогічної парадигми як ідеології навчання.
По-друге, освітня технологія характеризується стабільністю, можливістю відтворення результатів навчання, незалежно від цілої низки факторів і умов навчання.
По-третє, технології навчання завжди зорієнтовані на заздалегідь запланований результат навчання.
По-четверте, технології навчання відрізняються масовим характером застосування, відтак мають властивість до тиражування.
Системний підхід до аналізу педагогічних технологій передбачає, що інформатизація технологій включає у себе не тільки впровадження засобів інформатизації навчання, а й інформатизацію всіх інших компонентів освітніх технологій.
Розробка системи стандартів для уніфікації освітніх технологій полегшує вирішення низки проблем щодо створення єдиного освітнього простору, зокрема й міжнародного, оскільки розробка окремими навчальними закладами навчальних курсів на різних технологічних платформах, які у більшості випадків не сумісні між собою, гальмує організацію ефективного співробітництва навіть у межах однієї країни.
Використання технологічних стандартів в освіті має забезпечити:
• підвищення ефективності розробки і застосування як навчально-методичного забезпечення, так і самого навчального процесу;
• стійкість і стабільність навчальних матеріалів, навчального процесу;
• доступність навчальних матеріалів і технологічних процесів;
• можливість їх перенесення у нові умови, оскільки вони створюються за модульними принципом, а тому орієнтовані на процеси декомпозиції та композиції;
• множинність їх застосування, що передбачає доступність стандартів, розміщення інформаційних ресурсів на серверах мережі Інтернет;
• актуалізацію, що досягається шляхом практичного використання стандартів із можливою корекцією;
•інтероперабільність, коли розробники нових технологічних систем орієнтуються на загальні принципи стандартизації повідомлень та їх динамічного поєднання у різних функціональних системах;
• можливість розділення, що означає одночасне використання одного й того же ресурсу у кількох додатках;
• технологічність, завдяки чому створення нових навчальних матеріалів і процесів відбувається з максимальним використанням вже існуючих, а також із використанням відомих за інтерфейсом, параметрами і функціями інструментів.
Досвід діяльності міжнародної спільноти щодо стандартизації освітніх інформаційних продуктів, на наш погляд, може бути трансформований в технології стандартизації всіх освітніх продуктів. Навіть впровадження такого підходу на рівні однієї країни робить процедуру стандартизації чіткою, цілеспрямованою, вільною від суб’єктивності, забезпечує ефективність взаємодії науковців та практиків, можливість гнучкої адаптації національних стандартів до міжнародних, зокрема європейських.
Особистісний зорієнтований вимір освіти відкриває перспективу для творчого розвитку людини і суспільства в цілому. У цьому сенсі цілісність і багатомірність освітнього процесу, його відкритість передбачає постійний творчий пошук викладача й педагога, його особистий розвиток і саморозвиток, спрямованість професійної діяльності на творчий розвиток учня й студента. Саме ця ідея знаходить своє активне відтворення у педагогічній творчості та у особистісно зорієнтованих педагогічних технологіях.
Наукове видання, яке ви зараз тримаєте в руках, – це результат колективної праці людей, яких я з гордістю називаю своїми учнями, що уособлюють мою наукову школу і сповідують її провідні ідеї. У цій книзі представлено результати їхніх наукових досліджень, в яких реалізовано творчі підходи й технології у дослідженні проблем неперервної професійної освіти
В науковому доробку моїх учнів загалом понад 500 праць. Це монографії, підручники, навчальні й навчально-методичні посібники, статті у фахових виданнях, методичні розробки, програми.
Автори цього наукового видання, з якими мені пощастило працювати, це колектив науковців і практиків, майстрів педагогічної справи, які значною мірою захоплені науковим пошуком й перейняті ідеями педагогічної творчості й технологій у неперервній професійній освіті, оскільки саме вона визначає вектори динамічного розвитку творчих процесів людства. Авторів цієї книги можна умовно поділити на три групи.
До першої увійшли ті, хто працюють у вищій педагогічній школі й підносять її на вищий щабель розвитку освіти й духовної культури українського народу.
Друга група авторів – це викладачі вищих навчальних закладів непедагогічного профілю, які вбачають свою місію у професійній підготовці фахівців різних напрямів, конкурентоспроможних на сучасному ринку праці і здатних працювати задля зміцнення й утвердження авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави
Третя група представлена дослідниками-практиками, які працюють у вищих закладах освіти I-II рівнів акредитації, середній ланці освіти, сповідуючи своїм учням і студентам високі ідеали гуманізму.
Чи має сенсу говорити про наукову діяльність як про творчу? Чи можна вважати наукові розвідки дослідників педагогічною творчістю, а їх наукові доробки - результатами творчого пошуку ?
Безумовно, що так.
Найістотнішою засадою будь-якого наукового дослідження є творча співпраця наукового керівника й дослідника. За моїм глибоким переконанням, науковий керівник значною мірою супроводжує й надихає творчий розвиток науковця-початківця. Їхня взаємодія відбувається на дійсно творчому рівні, коли молоді дослідники цілеспрямовано долучаються до процесу наукового пошуку, який впливає на розвиток їхнього творчого потенціалу. Відтак рівень творчого стимулювання науково-дослідної діяльності з боку одного лежить у площині актуалізації наукових знань, спонукання особи іншого до самостійно-евристичного опрацювання матеріалу, наданні йому лаконічного вигляду.
В результаті такого творчого процесу підвищується методологічна культура дослідника, формується його професійна й наукова компетентність. Результатом спільної наукової діяльності як неперервного творчого процесу є нове творче досягнення у вигляді рукопису дисертації, підручника або наукової статті. Саме з цих позицій мені здається слушним розглядати технологію педагогічної творчості науковця.
Кожна людина у своєму житті проходить крізь душу вчителя. Але й вчитель не залишається осторонь проблем своїх учнів. Він вболіває їхнім життєвим негараздам, радіє професійним й особистісним успіхам.
Я пишаюся тим, що наукові досягненнями моїх учнів збагатили вітчизняну педагогічну науку, а впровадження результатів їхніх наукових досліджень сприяли розвитку педагогічної практики на всіх освітніх рівнях.
Я щаслива, що в кожному з моїх учнів живе частина мого серця і моєї душі.
Структура даного наукового видання зумовлена характером наукових праць.
У першому розділі досліджуються теоретичні і методичні засади професійної підготовки майбутніх фахівців у вищій як цілісний процес його особистісного й професійного становлення.
Проблема творчості вчителя, його професіоналізму, світоглядної культури, духовно-морального вигляду – одна з найактуальніших у дослідженнях представників моєї наукової школи. Це й зрозуміло. Саме вчитель, що стоїть біля витоків розвитку особистості кожної людини, є носієм педагогічної творчості.
Другий розділ наукового видання містить результати наукових розвідок щодо професійної підготовки майбутнього учителя в умовах педагогічного університету. Третій присвячено актуальним питанням професійної підготовки майбутнього учителя в педагогічних коледжах і училищах, вищих закладам освіти Ι-ΙΙ рівнів акредитації, які зараз так багато дискутуються в світлі Болонського процесу.
Четвертий розділ спрямовано на дослідження проблем післядипломної освіти вчителя для підвищення його професійної активності й самовдосконалення.
У п’ятому розділі представлено результати досліджень з проблем виховання майбутнього фахівця в системі неперервної професійної освіти, організації виховної роботи в вищих навчальних закладах.
Шостий розділ присвячено дослідженню проблем профільного навчання учнів у контексті неперервної професійної освіти.
У сьомому розділі представлено наукові розвідки із сучасних інформаційних технологій, які сьогодні впроваджуються у систему неперервної освіти і слугують гуманізації, гуманітаризації педагогічного процесу, забезпеченню як потреб особистості в інтелектуальному, творчому і духовному розвитку, так і потреб суспільства щодо особистісного, професійного і соціального становлення людини.
Висловлюю щиру вдячність моїм учням, Л.П.Сущенко, В.В.Осадчому, І.В.Соколовій, Р.Х.Вайнолі, які допомогли мені у підготовці цього наукового видання.
Дане наукове видання адресовано науковцям, керівникам закладів освіти всіх рівнів, викладачам, вчителям, студентам, аспірантам, магістрантам, всім, хто цікавиться сучасними проблемами розвитку неперервної професійної освіти.
Доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
С.О. Сисоєва
